життєві історії

Тарілка з олів’є стояла в центрі столу, святкова, з акуратною гілочкою кропу зверху — я старалася, різала овочі дрібно, саме

Все почалося із сиру. Точніше — з шматка дорогого пармезану, який Ігор купив у «Сільпо» і акуратно поклав на верхню

Приблизно рік тому я принесла на роботу свою особисту кавомашину — не дрібничку, а якісний апарат, який уміє варити справжній

Ми з Віктором прожили двадцять три роки. Виростили доньку, збудували дім, висадили стільки дерев, що, здається, могли б назвати це

Шістдесят років — дата значуща, майже рубіж. Я не планувала влаштовувати свято, не хотіла метушні й гучних привітань. Але десь

— Я тобі зрадив, Катю. Вже пів року я живу на дві сім’ї, і Мар’яна чекає від мене дитину, —

Я познайомився з Мариною на виставці сучасного мистецтва у Львові. Їй було тридцять чотири, мені — тридцять вісім. Вона стояла

Я збиралася на роботу і давала чоловікові вкотре один і той самий наказ: – Дивись, щоб ніхто нічого не брав

– Моє слово останнє. Ти, доню, ображайся скільки завгодно на татка. Але за Юхима я тебе не віддам. Стій, не

«Вам би треба її до себе забрати, — почула я якось від тітки свого чоловіка. — Вона ж тут сама