– Найкрасивіша наречена! – поцілував дочку Анатолій Тарасович. І продовжив:– Сердишся на мене, мала? Щастя я тобі бажаю, золота ти моя дівчинка! Подякуєш мені потім!– Та ніколи! Я зробила, як ти хотів. Але дякувати… Ні, тату, – Поліна відвернулася до вікна.
– Моє слово останнє. Ти, доню, ображайся скільки завгодно на татка. Але за Юхима я тебе не віддам. Стій, не
Читати далі