– Спати захотіла?А хто мені сорочки на завтра погладить? Я не бачу стрілок на штанах! Встала жваво! Мені начхати, що зараз 3 години ночі і… те що ста лося чере з 5хв шо кує..Хто правий у цій ситуації?як вам вчинок чоло віка..?

– Спати захотіла?! А хто мені сорочки на завтра погладить? Я не бачу стрілок на штанах! Встала жваво! Мені начхати,

Читати далі

– Діти приходять у наше життя не випадково, – відповіла Марина, обіймаючи чоловіка. – Вони самі обирають батьків, та час своєї появи. А наше завдання – просто довіритися цьому вибору

– Термін – п’ять-шість тижнів, – сказала лікар, жбурнула інструмент у лоток і стягнула гумові рукавички з неприхованим роздратуванням. –

Читати далі

Чоловік так раптом перейшов на «ти» і сунув бутерброд в руку Ларисі Андріївні. Вона хотіла відмовитися, але раптом зрозуміла, що страшенно хоче їсти

— Пані, не знаєте, автобус уже пішов? — до зупинки підбіг захеканий чоловік. Чоловік, десь 50-ти років, у куртці та

Читати далі

Свекруха на 8 березня зажадала віддати їй мою премію,я посміхнулася… вона ще не знала з ким зв’язалася.. вона навіть уявити не змогла, яка «премія» на неї чекатиме…

Сповіщення від банку пролунало саме в той момент, коли Світлана повертала ключ у замку. Річна премія нарешті надійшла на рахунок,

Читати далі

— Розумієш, я не розглядаю серйозних стосунків із жінками свого віку. У 50 жінка — це вже «не актив, а стаття витрат». Це біологія, нічого особистого. А потім він відкинувся на спинку крісла і сказав фразу, від якої в мене всередині щось різко обрірвалося…

Я сиділа навпроти нього в пафосному ресторані — з тих місць, де офіціанти ковзають майже беззвучно, а в меню немає

Читати далі

Колега намагалася спихнути на мене свої звіти. Я переслала її прохання начальнику: «Допоможіть Маші, вона не справляється»…Вона ще не знала з ким зв’язалася.. Наступного ранку Машу викликали до кабінету.

Маша з’явилася у нашому відділі півтора року тому. Приємна, акуратна жінка, відповідальна співробітниця, мама двох дітей. Спочатку її прохання виглядали

Читати далі

Маріє, біда! Все пропало! — Степан, чоловік, влетів на кухню з блідим обличчям. Марія випустила ложку з борщем. — Що ти горлаєш на все подвір’я? Яка біда? Знову кролі втекли? — Гірше, Маріє. Гроші! Наші гроші на Трускавець! — Степан перевернув банку догори дном. Звідти не випало нічого, окрім самотнього лаврового листка, який затесався туди невідомо як. — Порожньо! Як у казенному гаманці! Марія важко опустилася на табурет, відчуваючи, як серце починає вибивати неритмічну чечітку. — Не мели дурниць, Степане. Ти ж сам минулої неділі перераховував. Було вісімдесят шість тисяч. Ми ж два роки з кожної пенсії відкладали, я на базарі сиром торгувала, щоб хоч раз у житті ті кляті води попити, печінку підлікувати. Вона вихопила банку, зазирнула всередину. — Оце тобі й оздоровлення, — процідила вона крізь зуби. — За три дні квитки купувати, а в нас тільки дірка від бублика. Де гроші, Степане? Хто їм ноги зробив

Червневий вечір у Миргороді видався лагідним. Сонце повільно котилося за обрій, забарвлюючи білі стіни хати Степана та Марії в ніжно-рожевий

Читати далі

Пустив жити до себе дівчину (їй 25 років, мені 34 роки). Був упевнений, що вона — моя «доля», а через 3 місяці зібрав їй валізи,і відправив «долю» і ось чому…

Я завжди вважав себе людиною, яка готова до сімейного життя. У мене власна трикімнатна квартира, стабільна й добре оплачувана робота

Читати далі

– Андрію, хто це? – Слухай, давай без сцен. Ми з Христиною кохаємо один одного. А ти… ну, ти сама винна. Нудна ти, Віро. Закисла у своїх каструлях. – До чого тут каструлі? Це мій будинок! Мій, батьківський!

– Я продав твій будинок, пішла геть! – Ось такий розклад. Речі твої я в гараж зніс, у мішки. Забирай

Читати далі