– Не буду її торкатися – вона ж брудна! Ще заразу якусь підчеплю! – кричала дівчина, поки я намагався помогти бабусі

Богдана була дуже ефектною дівчиною. Завжди манікюр, макіяж, білявка з довгим нарощеним волоссям. Щодня вона ходила в спортзал. Всі друзі мені заздрили, адже такої красуні ніхто не мав.

– Дивись, чи подужаєш таку утримувати? Це ж повно грошей треба, – казали друзі.

Я про це тоді не думав, бо гарно заробляв, вдавалося навіть заощаджувати і збирати на квартиру. Ми постійно відвідували дорогі ресторани, я дарував Богдані щедрі подарунки. Вона теж працювала – адміністратором в салоні краси. Заробляла небагато, але всі гроші витрачала на себе. 

Одного разу ми зустрілися в парку і вирішили пройтися пішки в кафе. Дорогою я помітив нещасну бабусю, яка сиділа на брудній ганчірці прямо на землі і просила милостиню. На мить, ця жінка мені нагадала мою рідну бабусю, яка померла два роки тому. Мені стало її так шкода.

– Бабусю, ви ж захворієте! Вставайте!

Я схопив її під руку і підняв. Богдана стояла і від подиву ані слова сказати не могла.

– Чого стоїш? Візьми під другу руку. Йдемо відведемо її в магазин, купимо продуктів, щоб тут не сиділа на холоді.

– Чого я це маю робити? Вона брудна! А раптом вона хвора якась, заразить тебе? Чи ти здурів, бомжів тягати?

– Як ти так можеш? Ти ж не знаєш, що тебе чекає на старості?

– Не буду я до неї торкатися. Роби що хочеш. Якщо вона до такого докотилася, то сама винна в цьому. Кожен відповідає за своє життя і має працювати, заробляти гроші.

Богдана сказала це, невдоволена розвернулася й втекла додому. Я пішов з бабусею в супермаркет, купив їй продуктів на тиждень і відвів додому. Наступного дня вирішив купити одяг бідолашній і відвезти. Дорогою додому заїхав до Богдани.

– Ти не хочеш повечеряти?

– Добре, але лише в гарному ресторані.

Ми пішли в ресторан, повечеряли, а коли принесли рахунок, я наголосив, що кожен платить за себе. Богдана була шокована. 

– Кожен має заробляти собі на їжу, ти ж так казала?

Вона жбурнула гроші на стіл і пішла геть. Більше я її не бачив. Чув, що знайшла якогось старого багатія. Такий їй дійсно підійде. А до тієї бабусі я тепер навідуюсь щотижня. Виявилось, що вона колишня вчителька. Син її помер, а онук хворий. Тож всю пенсію віддає невістці, а сама їсти не має що. 

Життя важке і треба добре думати, з ким його прожити. Вже напевне не з такою, як Богдана!