Точка відліку

Мене звати Альберто, мені 76 років. У 2022 році моє життя змінилося різко й безповоротно. Інсульт змусив мене подивитися на

Мені тридцять вісім. Живу у столиці, працюю програмістом у великій IT-компанії. Робота непроста, але оплачується так, що скаржитися не доводиться.

Шість років тому життя Дмитра Краснова було схоже на ідеально зібрану мозаїку. Улюблена робота — він був талановитим реставратором меблів.

Знаєте, іноді здається, що після п’ятдесяти ти вже добре розбираєшся в людях. Ніби виробився імунітет до маніпуляторів, токсичних персонажів та

– Сашко, а чого валіза у передпокої? Тільки не кажи, що тебе знову на всі вихідні у відрядження! Ми на

Олена Іванівна була щасливою бабусею п’ятирічного Вані. Вона часто балувала коханого онука подарунками, і цього разу вирішила подарувати йому нові

— Мені потрібна жінка не старша сорока двох. Це максимум. І то — якщо виглядає максимум на тридцять п’ять. У

 Коли я збирався на це побачення, в голові крутилася лише одна думка: аби вона виявилася звичайною, нормальною людиною. Не якоюсь

— Олю, я візьму цю оливкову олію, бо в мене закінчилася, а ви собі ще купите, — безапеляційно заявила Ніна

На цю путівку я працювала майже шість місяців. Працювала без вихідних, брала додаткові замовлення, економила навіть на нормальних обідах. Ми