— Я матір забираю до себе, — безапеляційно заявила нам тітка по телефону. — Тамара їй навіть їсти не варить, а я не маю змоги щотижня в село мотатися. Перевіряти мою сестрицю та наставляти її на шлях істинний — справа марна й невдячна. Так що вирішуйте щось із нею. Вирішувати треба було швидко. Тітка мала повне право забрати свою матір у тепло й спокій. Звісно ж, бабусина пенсія теж переїжджала разом із нею. Старенька плакала: «А як же там моя Тамарочка житиме?»
«Вам би треба її до себе забрати, — почула я якось від тітки свого чоловіка. — Вона ж тут сама
Читати далі
