День, коли вони з чоловіком прогнали рідну доньку, Ярина пам’ятала так, наче це було вчора. – Мамо, привіт! Татку, я хочу вам щось сказати! – було видно, що донька чимось збентежена. – Ну, ви тільки не сваріться. Річ у тім… як би вам це краще сказати… Ви скоро станете бабусею та дідусем

День, коли вони з чоловіком прогнали рідну доньку, Ярина пам’ятала так, наче це було вчора.

Подружжя вже сиділо за столом і чекало Оксану – сім’я традиційно вечеряла, лише коли всі були за столом, йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».

– Мамо, привіт! Татку, я хочу вам щось сказати! – було видно, що донька чимось збентежена. – Ну, ви тільки не сваріться. Річ у тім… як би вам це краще сказати… Ви скоро станете бабусею та дідусем.

Пише “Твій портал”.

– Що? – чого-чого, а такого Ярина аж ніяк не чекала. – Що ти сказала? Оксано, це невдалий жарт?

– Ні, мамо, – голос доньки враз став тихим. Так бувало завжди, коли вона відчувала за собою провину. – Це правда. Ти тільки не сердься.

– По-твоєму, ми повинні від радощів танцювати гопак? – з-за столу піднявся батько. Він був блідим, а голос тремтів. – Ксеню, що все це значить? Ти це серйозно? Ой, Ярю, принеси води… І каплі.

Виразно поглянувши на доньку, Ярина побігла на кухню, де в шафі стояла коробка з ліками. Олег Петрович мав серйозні проблеми, і лікарі суворо заборонили його хвилювати. І ось, схопившись за груди, чоловік поволі осідав.

– Татку! – закричала дівчина і кинулася до нього. – Татку, ти лише не хвилюйся. Якщо хочеш – я зроблю як ти скажеш, і все буде добре.

– Йди геть! – крикнула на неї Ярина і кинулася викликати швидку. – Якщо з ним щось трапиться, то це буде на твоїй совісті.

Через три тижні Олег Петрович повернувся і в їхній, такій затишній завжди оселі, відбулася важка розмова. Оксана розповіла, що закохалася у тренера, який вів заняття в басейні.

– А коли сказала йому про все, то він сказав, щоб не чіплялася, – плачучи, розповідала донька. – Мовляв, одружений, має двох дітей. Він прогнав мене.

– Виходить, моя донька втратила не лише здоровий глузд, але й совість? – лементувала Ярина. – Стала на неправильний шлях і влізла в чужу сім’ю?

– Ото виховали, – лише й мовив глава сімейства. – Ні, я такої доньки не хочу! Геть з моїх очей!

– Мамочко, не проганяйте мене, – благально повторювала дівчина. – Таточку, що ж я без вас робитиму? Пожалійте!

– А ти нас жаліла, коли зв’язалася з одруженим чоловіком? – не вгавала Ярина. – Тоді ти про нас думала?

З того вечора минув рік. Спершу подружжя навіть не згадувало доньки, а проте згодом почало серйозно непокоїтися за неї. Стало шукати по знайомих та родичах, проте пошуки були марними. Оксана наче у воду канула.