Я П0МІТUВ К0ЛИШНЮ ДРУЖИНУ В СУПЕРМАРКЕТІ. І НЕ ВПІЗНАВ. П0БАЧИВ І НЕ П0ВІРИВ СВОЇМ ОЧАМ. ЗАМІСТЬ СУМНОЇ, БЛЯКЛОЇ, ПОВНОЇ І СТАРШОЇ ЗА СВІЙ ВІК – МОДНА, З ВОГНИКОМ В ОЧАХ, НА ВИСОКИХ ПІДБОРАХ. ВЕСЬ ВЕЧІР У МЕНЕ КРУТИЛАСЯ В ГОЛОВІ ДУМКА «ЯК ЗМІНИЛАСЯ»

Я помітив колишню дружину в супермаркеті. І не впізнав. Побачив і не повірив своїм очам. Замість сумної, бляклої, повної і старшої за свій вік – модна, з вогником в очах, на високих підборах. Весь вечір у мене крутилася в голові думка «Як змінилася»

Михайло помітив колишню дружину в супермаркеті. І не впізнав. Побачив і не повірив своїм очам. Замість сумної, бляклої, повної і старшої за свій вік – модна, з вогником в очах, на високих підборах. За матеріалами

Весела, легка, впевнена жінка. Вирішив поспостерігати за колишньою. А та розплатилася на касі, юркнула і не помітила Михайла. Було прикро, а чому – незрозуміло.

Весь вечір у нього крутилася в голові думка «Як змінилася».

Підійшовши до дзеркала, невдоволено глянув на набрякле обличчя, неголену щетину, втомлені очі. Підібравши живіт, він зітхнув і побрів в кухню. Відкривши холодильник, знайшов тільки яйця. Спустошивши чергову банку пінного, посмaжив яєчню.

Через два дні Михайло зламав ногу. Як недоречно! На роботі не здав проект, і ця подія напередодні скорочення! Лаючись, він телефонував всім знайомим, хто б міг забрати його з лікарні. У всіх були невідкладні справи.

– Буду знати, прийму до відома! – повторював Михайло, сидячи в коридорі з холодним гіпсом на нозі. Як не просив сучасний пластиковий гіпс, черговий трaвмaтолог «закатав» ногу в звичний гіпс, який повинен висохнути і бути комфортним. Це за словами лікаря.

Згадав в останню чергу про колишню, і тому, що бачив недавно в магазині. Сумніваючись, набрав і її номер.

Через годину був у квартирі. Колишня дружина привезла Михайла додому. Довела до квартири, вивчила зміст холодильника, стан квартири і пішла.

– Слава Богу, – вирішив Михайло, і заспокоївся. Через десять хвилин повернулася колишня з двома сумками продуктів. Мовчала розклала продукти, простягнула знeбoлююче. І грюкнула дверима.

На наступний день колишня знову прийшла з каструлею борщу. Не кажучи ні слова, навела порядок в квартирі. Михайло хотів лaятися, що в чужій квартирі нічого господарювати. Але навколо був не те що безлад. Це була берлога холостяка, в якій ніколи не прибирали.

– Нічого ходити! – лаявся Михайло. Йому вже набридло щоденне відвідування, прибирання, борщі.

– Я у відрядження їду на два тижні. Продукти принесла, порядок навела. Одужуй! – сухо промовила колишня.

Нога бoлить, все дратує. Безпорадність, чотири стіни, відсутність грошей і скорочення. Додалася злість на дружину, хоча і колишню.

– Нехай красива, але дyрна, – розмірковував Михайло. – Я б не став допомагати їй. Навіщо їй це … – злився на жінку. – Ні, не у відрядження поїхала. На побачення пострибала, он яка красуня стала.

Колишня відвідала Михайла через два тижні. Той уже ходив на милицях, його відвідували друзі-товариші.

– Життя налагоджується. Ось тільки нога загоїться і роботу можна шукати, – сміявся Мишко. А сам собі не вірив. Нога то заживе, а роботу знайти складніше!

Згадав ім’я колишньої дружини. Став думати «а раптом». Почав спостерігати за нею в соціальних мережах, дзвонити по вечорах. Зрозумів, що знову закохався в свою колишню.

Через два тижні закінчилися гроші. Михайло скреготав зубами при кожному русі. Нога бoліла, все дратувало. Ходити неможливо, тільки дострибати до кухні і туaлeту. А по відчуттях, що дров нарубав. Продуктів немає, роботи теж. Квартиру потрібно звільнити, іншу шукати – оплачувати нічим.

– Нееее, друган! Моя Машка не дозволить, у мене ще матінка стара живе. Ось, якщо в гаражі тобі тиждень перекантуватися, – серйозно запропонував друган Саньок.

– Ну, гаразд, світло в твоєму гаражі є, ти тільки мені питної водички підкинь, – незадоволений пропозицією, той погодився на гаражне існування.

– А, що, там стільки банок з солінням, варенням, навіть з тушонкою! Чайник електричний теж є. Вермішельки і кашок прикупимо, і ти навіть зимівлю протягнеш! – півслова, пожартував той.

Нічого робити. Гараж, так гараж. Склав пожитки і пошкандибав в гараж. Саньок попереду ніс сумки з речами.

Звичайно, в гаражі жилося не солодко. Телефон не сплачено, інтернету немає, вода з супермаркету, душа і туaлeту немає. З благ цивілізації тільки електрикa. Купа непотребу навалено на полицях уздовж стін. Михайло на третій день завив від нудьги і бoлю.

Увечері прийшов Саньок з колишньою дружиною.

Колишня по-хазяйськи увійшла, заткнувши ніс, вийшла через секунду. Слідом забіг Саньок:

– Там твоя каже, що може оплатити на пару місяців хату. Але гроші тепер буде в борг записувати. Як одужаєш, віддаси сповна. Погоджуйся. Мішань, ну, давай … – розпливаючись в широкій усмішці, шепотів друган.

– Ти де її знайшов? – невдоволено прошипів Мишко.

– Так вона в моїй в майстерні м’ясорубку в ремонт здавала, – почав виправдовуватися Саньок.

Мишко знову перебрався в свою орендовану квартиру.

Записав свій борг в зошит. Борг в цифрах збільшувався. Збільшувалася ненависть до колишньої. Згадав, що не міг терпіти її «правильне» життя. Злився на себе за безпорадність і відсутність грошей.

Колишня допомогла з пошуком роботи.

– Ну навіщо ти мені допомагаєш? Ми ж в розлученні ?! – запитав той, коли виплатив борг колишній дружині. – Я ж тебе навіть по імені не називаю, твоє ім’я терпіти не можу.

– Знаю, ти завжди моє ім’я забував. – засміялась колишня. – Так твоїй матері я обіцяла, що якщо що, її сина в нужді не кину, допоможу. Гарна жінка була, твоя мама.

– Так, моя мати завжди за мене турбувалася. Я з дитинства був ще тим подарунком. Дякую тобі за допомогу. – насупився Мишко, згадавши матір.

– Ну, видужав, робота є, тепер сам впораєшся, – по-діловому зробила висновок колишня. – У мене справ багато і особисте життя теж. Через два тижні весілля. Так що, прощавай.

Мишко полегшено видихнув. Обідня перерва закінчилася.