— Отже так, — я подивилася на Ігоря. — У тебе вибір. Або ти зараз відправляєш маму додому на таксі, і ми летимо удвох. Або ви з мамою залишаєтеся тут…— сказала я голосно..Результат не заставив на себе чекати..Я ще не знала з ким зв’язалася..

На цю путівку я працювала майже шість місяців. Працювала без вихідних, брала додаткові замовлення, економила навіть на нормальних обідах. Ми

Читати далі

Смішно зізнатися, але в сорок два роки Ніна цілувалася тільки з двома чоловіками: зі своїм чоловіком, талановитим музикантом Миколою, та з його найкращим другом Сашком. Всі ці роки Сашко так і вважався другом Миколи, хоча коли він приходив у гості, розмовляв здебільшого з Ніною Їх завжди було троє, з дитячого садка.

Смішно зізнатися, але в сорок два роки Ніна цілувалася тільки з двома чоловіками: зі своїм чоловіком, талановитим музикантом Миколою, та

Читати далі

— Ти уявляєш?..У сорок з хвостиком вже не хочеться довгих побачень під місяцем, хочеться простого людського тепла і чаю на кухні удвох. Тому, коли я зустріла Сергія, мені здалося, що я виграла в «лотерею»..Я ще не знала з ким зв’язалася..Результат не заставив на себе чекати..Через місяць виставила його за двері зі скакналом — і ось чому…

Після сорока з невеликим вже не тягне на романтику з прогулянками під місяцем і нескінченними побаченнями. Хочеться простого — тепла,

Читати далі

— Розумієш, я не розглядаю серйозних стосунків із жінками свого віку. У 50 жінка — це вже «не актив, а стаття витрат». Це біологія, нічого особистого. А потім він відкинувся на спинку крісла і сказав фразу, від якої в мене всередині щось різко обрірвалося…

Я сиділа навпроти нього в пафосному ресторані — з тих місць, де офіціанти ковзають майже беззвучно, а в меню немає

Читати далі

Залицяльник 44 роки подарував на День народження штучні квіти: «Ти ціни бачила? Хороший букет коштує 3 000». Що я подарувала йому на його День народження…Він ще не знав з ким зв’язався..

З Ігорем ми спілкувалися приблизно пів року. Йому сорок чотири роки, працює у будівельній сфері й завжди підкреслював, що вчинки

Читати далі

Колега намагалася спихнути на мене свої звіти. Я переслала її прохання начальнику: «Допоможіть Маші, вона не справляється»…Вона ще не знала з ким зв’язалася.. Наступного ранку Машу викликали до кабінету.

Маша з’явилася у нашому відділі півтора року тому. Приємна, акуратна жінка, відповідальна співробітниця, мама двох дітей. Спочатку її прохання виглядали

Читати далі

Маріє, біда! Все пропало! — Степан, чоловік, влетів на кухню з блідим обличчям. Марія випустила ложку з борщем. — Що ти горлаєш на все подвір’я? Яка біда? Знову кролі втекли? — Гірше, Маріє. Гроші! Наші гроші на Трускавець! — Степан перевернув банку догори дном. Звідти не випало нічого, окрім самотнього лаврового листка, який затесався туди невідомо як. — Порожньо! Як у казенному гаманці! Марія важко опустилася на табурет, відчуваючи, як серце починає вибивати неритмічну чечітку. — Не мели дурниць, Степане. Ти ж сам минулої неділі перераховував. Було вісімдесят шість тисяч. Ми ж два роки з кожної пенсії відкладали, я на базарі сиром торгувала, щоб хоч раз у житті ті кляті води попити, печінку підлікувати. Вона вихопила банку, зазирнула всередину. — Оце тобі й оздоровлення, — процідила вона крізь зуби. — За три дні квитки купувати, а в нас тільки дірка від бублика. Де гроші, Степане? Хто їм ноги зробив

Червневий вечір у Миргороді видався лагідним. Сонце повільно котилося за обрій, забарвлюючи білі стіни хати Степана та Марії в ніжно-рожевий

Читати далі