У Андрійка не стало мами. Він навіть не зрозумів нічого. Тільки щойно вона була весела, обіймала його, гралася з ним, а тут раз… Мама заслабла і її не стало. – Сирітка, – шепотілися бабці у дворі. – Що з ним тепер буде? Ой, гріхи наші важкі. Бабці почали плакати, а Андрійко нічого не міг зрозуміти. Він дивився на стіл, де у великій, довгастій скрині, оббитій червоним і чорним, лежав хтось, схожий на його маму. – Іди, попрощайся з матір’ю, сирітка… – зашепотіли бабці. – Чого це він сирітка?! – сказала бабуся Андрійка. Бабці раптом притихли
Мати пішла раптово… Він, Андрійко, навіть не зрозумів як… Тільки щойно вона була весела, обнімала його, гралася з ним, а
Читати далі