“Російськомовні українці говорять, що важко перейти на державну мову”. 0сь приклад: у Львові китаєць захистив кандидатську дисертацію українською

В історії Львівської політехніки іноземний аспірант уперше підготував наукове дослідження українською мовою. Про це повідомляє пресслужба Львівської політехніки.

Там розповідають, що до Львова Ше Сяньнін приїхав шість років тому, після завершення бакалаврату в університеті провінції Хенань. Спочатку його зарахували на підготовче відділення, де він вивчав українську мову. Потім вступив до магістратури, на прикладну механіку, а після її завершення – до аспірантури, хоча коли їхав в Україну, то чіткого наміру залишатися тут в аспірантурі не мав.

“З-поміж країн, у яких я міг навчатися, а це Україна, Білорусь, Молдова, Азербайджан, Казахстан, вибрав саме Україну, тому що тут добре готують інженерів-механіків. І я знав, що в Україні дуже гарно. Дізнався, що у Львівській політехніці є хороша база з моєї спеціалізації”, – розповідає Ше Сяньнін.

Для цього йому як іноземцеві довелося виграти грант на навчання від Китайського стипендійного центру. Відтак він отримав китайську стипендію і бюджетне місце (і теж стипендію) у Львівській політехніці. Ше розповідає, що роки його перебування в Політехніці були цікаві й насичені. Рівнем навчання задоволений, адже кафедральні лабораторії добре обладнані, комп’ютери наповнені сучасними програмами. Ше Сяньнін охоче брав участь у міжнародних конференціях, писав статті, зокрема до видань, що належать до баз даних Scopus, а також до міжнародних фахових видань.

Тема дисертації молодого науковця – “Підвищення ефективності механічного оброблення деталей з титанових сплавів на основі імітаційного моделювання процесу формоутворення”. Саме китайська сторона рекомендувала Ше, щоб його дисертаційне дослідження було пов’язане з темою оброблення титанових сплавів. Науковий керівник відразу був упевнений, що з цим його аспірант упорається добре, адже побачив, що він надзвичайно працьовитий і наполегливий.

У Львівській політехніці Ше Сяньнін охоче долучився до викладання китайської мови в Лінгвістично-освітньому центрі університету, а також започаткував співпрацю із Львівською торгово-промисловою палатою. Хлопець ділиться, що українська мова йому дається дуже нелегко, однак коли їхав до України, то навіть не сумнівався, що мусить вивчити її, адже розумів, що знання мови – єдиний шлях зануритися в середовище країни, де навчатиметься, освоїти ментальність і культуру її мешканців.

Молодий китайський науковець любить гуляти містом. Відвідав фактично всі львівські музеї, театри і храми. Охоче ходить на вистави до оперного театру, захоплюється архітектурою старої частини міста. Ще до карантину встиг побувати в Києві, Одесі, Івано-Франківську, Рівному, Луцьку, Мукачеві. А коли в Україні почалася війна, то батьки щодня наполягали, аби Ше повертався додому.

“Я запевняв їх, що тут усе добре, спокійно, Політехніка працює. Правда, у перші два місяці на вимогу китайської сторони виїхав до Угорщини, а потім, як тільки стало можливим, без вагань повернувся до Львова. Мій друг у Китаї працює журналістом, то я давав йому кілька коментарів про те, що насправді відбувається в Україні, пояснював йому, яка тут ситуація”, – каже Ше.

Також Ше від самого початку війни щедро донатить на ЗСУ. Ше Сяньнін каже, що наразі працюватиме у Львівській політехніці, однак залишатися тут надовго наміру не має, адже хоче повернутися на батьківщину і працювати там викладачем.

Джерело