Надя зайшла в квартиру бабусі, щоб навести порядок. Дівчина витирала пил, як раптом побачила якийсь зошит, що лежав у куточку столу. Надя не знала, що на неї найшло – рука сама потяглася і відкрила зошит. Перед очима з’явився рядок: – Іноді я думаю, невже моя таємниця піде разом зі мною? Може, настав час все розповісти? Після цих слів дівчина не змогла зупинитися, вона прочитала весь запис повіністю і застигла. – Навіщо я це читала…, – тільки й промовила Надія сама до себе
Скільки Надя пам’ятала себе, баба Зоя завжди щось писала. Це були звичайні зошити сорок вісім аркушів, які баба Зоя складала
Читати далі